Колгосп, у якому Наталія працювала бухгалтером, як і сотні інших, зник безвісти і безслідно, якраз тоді, коли у неї закінчилася декретна відпустка. А знайти було роботу у поліській глибинці, найпівнічнішому Олевському районі, що межує з Білоруссю, як колись так і тепер, практично неможливо. Але доля усміхнулася Наталії.
Саме тоді, чоловік, кочегар Білокоровицької хлібопекарні Олевської райспоживспілки, повернувшись із роботи сказав, що їхньому підприємству потрібен бухгалтер із заробітної плати. "Завтра і виходь – додав жартома і всерйоз, - а то люди, та й ми, будемо без грошей…"
- Двадцять два роки, а наче один день – поринула у спогади Наталія Іванівна. – На хлібопекарні було понад сорок працюючих. За місяць випікалося 70-80 тонн хліба і хлібобулочних виробів до 20-ти найменувань, які вдосвіта, ще гарячими розвозили по магазинах Радовельського, Кишинського, Лопатицького, Олевського та нашого, Білокоровицького, споживчих товариств. За порівняно короткий час я знайшла себе і у колективі, і у своїй роботі. Кооператори – люди особливі: поділитись, показати, допомогти, посприяти вони готові завжди, аби лишень усе те йшло на користь загальній справі.
Через два роки Наталію Іванівну призначили головним бухгалтером хлібопекарні. Цю ж посаду вона обіймала і після реорганізації системи, коли хлібопекарня увійшла до складу Білокоровицького споживчого товариства. А два роки тому її обрали головою правління.
- Окрім пекарні ми маємо сьогодні ще десять магазинів і свого роду міні автоколону у якій шість машин - продовжила Наталія Іванівна. - Досвід показав, що мати свій транспорт значно вигідніше бо найманий вартує значно дорожче. А торгівля без коліс - не торгівля. Тай для пекарні борошно купуємо по всій нашій області і частково у Київській. Розвозимо випічку по всіх приватних і наших, кооперативних магазинах та дитячих садках, які знаходяться на території споживчого товариства, а також торгуємо з лотків. Наші, так звані автолавки із хлібом і хлібобулочними виробами можна побачити у будь-який час дня на будь-якій вулиці, бо хто б там що не казав і які б рішення не приймав, а лишити літніх самотніх людей святая святих - хліба - кооператори такий гріх на свої душі не візьмуть. Вивчаючи смаки і попит людей, ми періодично змінюємо і розширюємо асортимент нашої продукції. Конкуренція сьогодні надзвичайно жорстка. На території нашого споживчого товариства хлібом торгують приватники з Бердичева, Коростеня, Лугин, Ємільчиного. На їхньому захисті стоять гроші і, як це не парадоксально - безвідповідальність. Ми ж не маємо ні того, ні іншого. Але людська вдячність і почуття виконаного обов’язку дорожчі за все.
Білокоровицьке споживче товариство - краще в Олевській райспоживспілці та одне із кращих в обласній Споживспілці. Заслуги у цьому Наталія Іванівна розподіляє між усіма членами своєї трудової команди.
- Успіхи у праці самі не приходять, вони тією ж працею, часто-густо нелегкою, виснажливою і здобуваються, - підсумувала голова правління. - У нас підібрався колектив, який є одним цілим, ядром, - не роздільним і не від'ємним. За співпрацю, за взаєморозуміння, як мовиться, за надійне плече і міцний хоча і жіночий лікоть, я дякую економісту Валентині Помінчук, товарознавцю Аллі Клєченко, завідуючій складом Галині Півень, бухгалтерам Олені Кошорайло, Лідії Кравчук, Валентині Філімончук, завідуючим магазинами сіл Радовель - Наталії Фоміній, Жубровичі - Олені Юзьковій, Дружба - Галині Хоменюк, майстрам хлібопекарні Світлані Никончук, Людмилі Любиченко. І цей перелік можна було б продовжити.
- А ось вищестояще керівництво заслуги в успіхах колективу розцінює як 50х50.
- У тому, що Білокоровицьке споживче товариство у таких складних умовах справляється зі своїм завданням, половина заслуг по праву належить голові його правління Наталії Чурило, - наголосила голова правління Олевської райспоживспілки Ольга Сорока. Вона вміє працювати і з людьми, і для людей і цим сказано все. Вона хороший організатор, вміє вислухати і почути, вміє по-доброму переконати, якщо того вимагають справи, навчаючи інших - вчиться у них сама.
Коли цьогоріч перед правлінням Споживспілки постало питання де провести семінар-нараду з питань торгівлі, відповідь була однозначною: на базі Білокоровицького споживчого товариства. І це не безпідставно.
- І семінар, і нарада були свого роду відкритим уроком, на якому і знання перевірялися, і досвід запозичувався, - поділилася своїми враженнями від нещодавнього зібрання начальник управління комерційної діяльності та маркетингу Наталія Яфарова. - Чепурні кооперативні крамнички у поліській глибинці були і залишилися окрасою центрів багатьох сіл. У семінарі, в огляді магазинів брали участь сільські голови, дякуючи кооператорам за тісну співпрацю. Та головним гідом була голова правління споживчого товариства Наталія Іванівна Чурило. Вона щиро приймала колег-гостей, зі знанням справи разом із продавцями відповідала на всі їхні запитання, що дало змогу ще раз переконатися присутнім у тому, що керівник тут на своєму місці.
У трудовій книжці Наталії Чурило всього два записи щодо місця роботи. А ось перелік відзнак її праці - подяки, грамоти, Почесні грамоти правлінь Споживспілки області, райспоживспілки займає уже кілька сторінок. Останній запис зроблено було напередодні цьогорічного Міжнародного дня кооперації, коли їй за багаторічну сумлінну працю у споживчій кооперації вручили Почесну грамоту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств та ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України.
